Позалегеневий туберкульоз – Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Туберкульоз внутрішньогрудних та периферичних лімфатичних вузлів є формою позалегеневого туберкульозу. І, по суті, це захворювання стає нічним кошмаром для лікарів первинної ланки, через складність у діагностиці та здатність до маскування під інші патологічні стани.

Ця патологія найчастіше вражає дітей, підлітків та молодих дорослих, виникаючи внаслідок первинного інфікування Mycobacterium tuberculosis. Проте, в педіатрії недостатньо розповсюджена практика біопсії периферичних лімфовузлів та/або діагностична бронхоскопія з біопсією внутрішньогрудного лімфовузла, через що діагностичний шлях пацієнта може бути тривалим і заплутаним.

Збільшені шийні лімфовузли у дитини 4 роки з гістологічно підтвердженим туберкульозом периферичних лімфовузлів

Патогенез

Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів розвивається при проникненні мікобактерій у внутрішньогрудні лімфатичні вузли гематогенним або лімфогенним шляхом.

Ураження може мати різні морфологічні форми:

• Гіперпластична (інфільтративна) форма – характеризується гіперплазією лімфоїдної тканини та утворенням епітеліоїдних гранульом. Лімфатичні вузли збільшені незначно, запальний процес поширюється на прилеглу легеневу тканину.
• Казеозна (пухлиноподібна) форма – відзначається значним збільшенням лімфатичних вузлів (до 5 см) з казеозним некрозом всередині. Запалення обмежується капсулою вузла.
• Індуративна форма – характеризується розростанням фіброзної тканини з залишками казеозних мас у лімфатичних вузлах.

На цьому етапі стає зрозумілим, що найчастіше туберкульоз периферичних лімфовузлів хибно сприймають як неспецифічний лімфаденіт, призначаючи відповідне (а іноді й невідповідне) лікування, втрачаючи дорогоцінний час.

Сприятливою для пацієнта буває підозра на лімфопроліферативний процес, бо це, найчастіше, змушує лікаря скерувати пацієнта на біопсію ураженого лімфовузла, що пришвидшує встановленя діагнозу.

Клінічні прояви

● підвищення температури тіла
● нічну пітливість
● зниження апетиту та маси тіла (безпричинна втрата ваги понад 3кг за місяць)
● кашель (особливо вночі)

Оскільки такі симптоми доволі неспецифічні, пацієнт може протягом місяців, а то й року отримувати “лікування” від зовсім іншого захворювання.

Також можливі параспецифічні реакції, такі як вузлувата еритема або фліктенульозний кон’юнктивіт.

Діагностика

Базується на рентгенологічних дослідженнях, комп’ютерній томографії, бронхоскопії та, за необхідності, біопсії уражених вузлів.

Лікування

проводиться в амбулаторних умовах протитуберкульозними препаратами, залежно від профілю резистентності Мікобактерії туберкульозу.

Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів

Ураження периферичних лімфатичних вузлів, зокрема шийних, підщелепних, пахвових та пахових, може бути ізольованим або поєднуватися з туберкульозом органів дихання.

Клінічно проявляється збільшенням та ущільненням лімфатичних вузлів, які можуть зливатися в конгломерати, іноді з утворенням нориць.

Діагностика включає клінічний огляд, ультразвукове дослідження, пункційну біопсію з подальшим мікроскопічним та бактеріологічним дослідженням.

Лікування аналогічне терапії інших форм туберкульозу і базується на застосуванні протитуберкульозних препаратів.

Статистика захворюваності на позалегеневий туберкульоз в Україні (за період 2020–2024 рр.)

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, у 2024 році було зареєстровано 18 140 нових випадків туберкульозу, включно з рецидивами, що становить 44,2 на 100 000 населення. Це на 8,7% менше порівняно з 2023 роком, коли було зареєстровано 19 851 випадок (48,4 на 100 000 населення). Серед дітей віком 0–14 років показник захворюваності у 2024 році склав 7,6 на 100 000 дитячого населення (434 випадки), що на 27,1% менше, ніж у 2023 році (10,4 на 100 000 дитячого населення). Серед підлітків 15–17 років захворюваність зменшилася на 9,9% — з 16,0 до 14,4 на 100 000 осіб відповідної вікової групи (178 випадків у 2024 році проти 196 у 2023 році).

Попри всі виклики, що постали перед фтизіатричною галуззю у зв’язку з війною, загалом, в Україні спостерігається тенденція до зниження захворюваності на туберкульоз протягом останніх років.

Часто від пацієнтів є запитання стосовно необов’язковості вакцинації БЦЖ в деяких країнах ЄС та Північної Америки. Це напряму пов’язано із рівнем захворюваності в Україні та вищеперерахованих країнах.

Порівнюючи захворюваність на туберкульоз в Україні та країнах Європейського Союзу (ЄС), спостерігається значна різниця в показниках. За оцінками, у 2020 році захворюваність на туберкульоз в Україні становила 73 випадки на 100 000 населення, тоді як у країнах ЄС цей показник складав 9,5 на 100 000 населення.

У 2020 році в Україні було зареєстровано 19 521 випадок туберкульозу, що відповідає 44,6 випадка на 100 000 населення. Для порівняння, загальна кількість випадків туберкульозу в УСІХ країнах ЄС за той же період склала 33 148, або 7,3 на 100 000 населення. Серед країн ЄС показники захворюваності варіювалися: від 2,9 на 100 000 у Словаччині до 39,8 на 100 000 у Румунії.

Щодо позалегеневого туберкульозу: тільки у листопаді 2024 року в Україні було виявлено 68 пацієнтів із такою формою захворювання.

Загалом, захворюваність на туберкульоз в Україні залишається вищою, ніж у більшості країн ЄС, що підкреслює необхідність посилення заходів з профілактики, ранньої з та ефективного лікування цього захворювання.